Цукерки

Я, врешті решт, навчився рахувати
Свої ж роки, що їх не відчував.
І усвідомив, що вже більшість втратив,
Хоч кожен, мов цукерку,  смакував.
Роки, що залишились, вже не втрата.
Це шанс на усвідомлення життя.
І наостанок шоколаду запах
Цінніший ніж плановане буття:
Де з барського плеча фрустровані поради,
Процесів штучних бізнес па-де-де.
Де перший міліон завжди за зраду.
І неважливо, ти — чи хтось тебе.
Моя душа вже квапиться й цінує.
Людей і час, мов вперше пізнає.
Вона гарує, нетриться, міркує,
Й цукерки близьким духом роздає.
І власне ціль — метафорно відома:
Кінець, чи вихід, чи життя фінал.
Лишилось — менше, досвід — аксіома
Бажання — дійсність безумовних прав:
На совість, на вину і на спокуту.
На радість сенсу й радість  відчуття.
На те, щоб передати в рідні руки,
Щоденник свій про смакоту життя.